«Птах в руці» (Bird in Hand) – це теорія, яка стверджує, що інвестори віддають перевагу впевненості у виплаті дивідендів можливості більш високого приросту капіталу в майбутньому. Тобто вони шукають акції з високими дивідендними виплатами та, як наслідок, вищу ринкову ціну.
«Птах в руці» та інвестування у приріст капіталу
Інвестування у приріст капіталу ґрунтується на припущеннях. Інвестор може отримати перевагу у прирості капіталу, провівши великі дослідження компанії, ринку та макроекономіки. Проте, зрештою, дохідність акцій залежить від багатьох чинників, що є поза контролем інвестора.
Наприклад, індекси широкого ринку цінних паперів, такі як:
- Dow Jones Industrial Average (DJIA),
- Standard & Poor's (S&P)
мають середню річну дохідність до 10% у довгостроковій перспективі. Отримати такі високі дивіденди складно. Навіть акції у галузях зі свідомо високими дивідендами, таких як електроенергетика та телекомунікації, як правило, не перевищують 5%. Але, якщо компанія виплачує дивідендну прибутковість, наприклад, 5% протягом багатьох років, отримання цього прибутку в конкретний рік ймовірніше, ніж отримання 10% від приросту капіталу.
У 2001-му та 2008-му роках індекси широкого фондового ринку демонстрували великі втрати, незважаючи на довгострокову тенденцію до зростання. Дивідендний дохід був більш надійним та безпечним. Це якраз і відбиває теорію «птах в руці».
Недоліки «птаха в руці»
Знаменитий інвестор Уоррен Баффет сказав: «Те, що є зручним, не так часто є прибутковим». Наприклад, інвестування під 5% річних, звичайно, безпечне та стабільне. Але інвестор, який займається чистим приростом капіталу (а не інвестуванням у дивіденди), заробляє набагато більше. Крім того, дивідендний дохід зазвичай відстає від інфляції.
Приклад «птаха в руці»
Прекрасний приклад використання теорії «птах в руці» демонструє компанія Coca-Cola, яка почала виплачувати регулярні квартальні дивіденди з 1920-х років, а з 1964-го стала щорічно збільшувати розмір виплат.