Несприятливий відбір відноситься до ситуації, в якій продавці мають таку інформацію про деякі аспекти якості продукції, якої немає у покупців. Іншими словами, це випадок використання асиметричної інформації. Асиметрична інформація, також звана інформаційною відмовою, виникає, коли одна сторона транзакції має більше матеріальних знань, ніж інша.
У більшості випадків максимально обізнаною стороною є продавець. Симетрична інформація – це коли обидві сторони мають рівні знання.
У випадку страхування несприятливий відбір зустрічається серед тих, хто, наприклад, працює на небезпечній роботі і купує такий продукт, як страхування життя. Тут покупець насправді має більше інформації (наприклад, про своє здоров'я). Щоб боротися з несприятливим відбором, страхові компанії скорочують ризик виникнення великих претензій за рахунок обмеження страхового покриття або підвищення страхових внесків.
Асиметрія інформації часто призводить до прийняття неправильних рішень, наприклад, ведення більшої кількості справ в менш прибуткових або більш ризикованих сегментах ринку.
Щоб уникнути несприятливого відбору в страхуванні, необхідно виявляти групи людей, що піддаються більшому ризику, ніж населення в цілому, і стягувати з них більше грошей. Наприклад, компанії зі страхування життя при оцінці того, чи надавати заявнику поліс і яку суму стягувати, проводять процедуру андеррайтингу. Страховики зазвичай оцінюють зріст заявника, вагу, поточний стан здоров'я, історію хвороби, сімейний анамнез, рід занять, хобі, відомості про ризики, пов'язані зі способом життя, такі як алкоголь, куріння та ін.
Моральна небезпека несприятливого відбору
Моральна небезпека виникає, коли між двома сторонами існує асиметрична інформація, але буває так, що поведінка однієї зі сторін змінюється вже після укладення угоди. Тобто, несприятливий відбір відбувається, коли до укладення угоди між покупцем і продавцем відсутня симетрична інформація.
Моральний ризик – це ризик того, що одна зі сторін уклала договір несумлінно або надала неправдиві відомості про свої активи, зобов'язання чи кредитоспроможності. Наприклад, в інвестиційно-банківському секторі стало відомо, що державні регулюючі органи будуть надавати допомогу збанкрутілим банкам. В результаті співробітники банків беруть на себе надмірний ризик, заробляючи прибуткові бонуси і знаючи, якщо їхні ставки не виправдаються, банк не буде врятований.