Модель чорної скриньки (фінансова модель чорної скриньки) – це універсальний термін, який використовується в описі комп'ютерної програми, призначеної для перетворення різних даних на корисні інвестиційні стратегії.
Протилежністю «чорної скриньки» є «біла скринька» (прозора або скляна), в якій доступна інформація про внутрішні компоненти або логіку операцій.
На фінансових ринках поширення моделей чорної скриньки викликає низку проблем, пов'язаних з управлінням ризиками. Насамперед, роблять свій внесок додаткові стратегії систематичної торгівлі з «ризиком чорної скриньки». Інвестори, що використовують модель чорної скриньки, приховують свій справжній ризик під виглядом патентованих технологій, залишаючи регулюючі органи та інвесторів без справжньої картини операцій, необхідної для точної оцінки ризику.
Модель чорної скриньки сама по собі не є ризикованою, але вона порушує деякі питання управління та етики. Наприклад, чи компенсують переваги методів чорної скриньки наявні недоліки? Різні сторони, звичайно, дивитимуться по-різному.
Як змінюється модель чорного ящика з роками?
З роками використання моделей чорної скриньки було популярним і виходило з моди, як правило, залежно від того, йшов ринок вгору чи вниз. У нестабільний час стратегії чорної скриньки мають деструктивний вплив.
Прикладами падіння фондового індексу є:
- «Чорний понеділок».
- «Раптовий крах» у серпні 2015-го.
Тобто модель чорного ящика передбачає наявність інформації про те, що має бути на вході в систему та на виході з неї, при цьому те, що знаходиться всередині цієї системи, не має жодного значення. Наприклад, як знеболювальна таблетка – не важливо знати склад, потрібно тільки її прийняти, щоб позбавитись від болю.
Інноваційні технології та досягнення в IT області, додатків для обробки великої кількості даних, машинного та штучного інтелекту ще більше збільшують таємничість та абстрактність моделі чорної скриньки. Хедж-фонди (інвестиційні фонди, орієнтовані на максимізацію прибутковості) та деякі з найбільших світових інвестиційних менеджерів тепер зазвичай використовують модель, подібну до «чорної скриньки», для управління своїми складними інвестиційними стратегіями.