Хеджування — це купівля ф'ючерсного контракту з метою стабілізації ціни активу, тобто страхування ризиків за рахунок протилежної позиції. Також хеджування можливе за допомогою опціонів та інших фінансових інструментів.
Довгий та короткий хедж
Базовий ризик дуже ускладнює компенсацію всього цінового ризику, але високий коефіцієнт хеджування при довгому хеджуванні усуне його більшу частину. Протилежністю довгого хеджування є коротке хеджування, яке захищає продавця активу за допомогою фіксації ціни продажу.
Довге та коротке хеджування можна розглядати як форму страхування. Встановлення хеджів вимагає витрат, але вони можуть заощадити для компанії значну суму, яка виручить у несприятливій ситуації.
Схеми управління ризиками за допомогою хеджування
Існує безліч схем управління ризиками за допомогою хеджування.
Припустимо, інвестиційна компанія має портфель акцій. Ризики існують такі:
- Зміна економічної ситуації загалом.
- Зміна фінансового становища компанії.
Припустимо, аналітики визначили, що економічна ситуація є негативною, а компанія динамічно розвивається та показує гарні результати. В такому разі доцільно хеджувати ту частину портфеля, яка відноситься до фондового ринку та економіки. Для цього здійснюється розрахунок та продається певна кількість контрактів. Таким чином, в разі падіння фондового ринку збиток буде компенсований прибутком від продажу похідних активів.
Економічний сенс хеджування полягає в тому, що інвестори передають свій ризик інвестиційним спекулянтам.
Види хеджування
Хеджування буває:
- Класичне (чисте, з відкриттям протилежних позицій).
- Повне (страхування ризиків на всю суму угоди).
- Часткове (страхування ризиків на частину суми угоди).
- Перехресний (операції не з базовим активом, а з іншими фінансовими інструментами).
- Попереднє (купівля чи продаж контракту до укладання угоди).
- Вибіркове (вибір угоди за обсягом та часом).
Часто під час зміни вартості базового активу або опціону виникає потреба у відкритті додаткових угод, щоб досягти нового стану хеджу. Це називається рехеджуванням.