АРТ (теорія арбітражного ціноутворення)

APT є теорією ціноутворення активів, яка стверджує, що очікувану прибутковість можна змоделювати. Це корисний інструмент для аналізу портфелів з погляду вартісного інвестування.

Як працює теорія арбітражного ціноутворення?

APT розроблена економістом Стівеном Россом у 1976-му році як альтернатива моделі ціноутворення капітальних активів (CAMP). На відміну від CAPM, яка передбачає, що ринки є абсолютно ефективними, APT каже, що вони іноді занижують вартість цінних паперів. І цим успішно користуються арбітражери.

Однак це не безризикова операція в класичному стилі арбітражу. Тут інвестори припускають, що модель вірна та здійснюють спрямовані угоди, а не фіксують безризиковий прибуток.

Фактори APT

APT – гнучкіша, але й складніша, ніж CAPM. Друга враховує єдиний чинник – ринковий ризик. Теорія арбітражного ціноутворення наголошує на декількох факторах. Щоб визначити, наскільки цінний папір чутливий до різних макроекономічних ризиків, потрібно провести чимало досліджень.

Чинники та те, скільки їх використовується, є суб'єктивним вибором. Це означає, що інвестори матимуть різні результати, залежно від свого вибору.

Розрізняють потенційні та макроекономічні фактори APT.

Характеристики потенційних факторів:

• Вплив вартості активів.
• Універсальність.
• Потреба точної та своєчасної інформації.
• Теоретична виправданість економічних відносин.

Макроекономічні фактори APT:

• Вплив ВНП (валового національного продукту).
• Вплив інфляції.
• Зміни кривої дохідності.
• Спреди з корпоративних облігацій.
• Сумніви інвесторів.

Також часто використовують такі фактори APТ, як ВВП (внутрішній валовий продукт), ціни на сировинні товари, ринкові індекси та обмінні курси.

Можна дійти висновку, що, за допомогою чутливості базових активів до економічних чинників, теорія арбітражного ціноутворення може розглядатися як модель зі «сторони пропозиції».