Активи 2-го рівня (активи «на основі моделі») — це фінансові активи та зобов'язання, які можна швидко продати. Вони не мають звичайних ринкових цін. Вартість активів 2-го рівня може бути точно оцінена із застосуванням простих моделей і методів екстраполяції (дослідження), коли в якості параметрів використовуються відомі ціни, що спостерігаються.
Компанії, що публічно торгуються, зобов'язані встановити справедливу вартість своїх активів, на яку покладаються інвестори. Згідно з GAAP (загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку), певні активи повинні відображатися за їхньою поточною вартістю, а не історичною.
Оцінка активів 2-го рівня
Активи 2-го рівня належать до середньої класифікації, яка базується на тому, наскільки надійно може бути розрахована їхня справедлива ринкова вартість. Активи 1-го рівня (акції та облігації) найлегше оцінити, а активи 3-го рівня можуть бути оцінені тільки на основі внутрішніх моделей або «приблизних оцінок» і не мають ринкових цін, що спостерігаються.
Активи 2-го рівня оцінюються за допомогою ринкових даних, отриманих з зовнішніх незалежних джерел. Вони включають:
- Котирування на аналогічні активи.
- Зобов'язання на активних ринках.
- Ціни на ідентичні чи схожі активи.
- Зобов'язання на неактивних ринках або моделі зі спостережуваними вихідними даними (відсотковими ставками, ставками дефолту та кривими дохідності).
Прикладом активу 2-го рівня є процентний своп (обмін активами). Тут вартість активу може бути визначена на основі значень базових процентних ставок і ринкових премій за ризик. Активи 2-го рівня зазвичай належать приватним інвестиційним компаніям, страховим компаніям та іншим фінансовим установам, які мають інвестиційні підрозділи.
Вхідні дані, що спостерігаються та не спостерігаються
Інвесторам та аналітикам іноді важко визначити різницю між активами 2-го та 3-го рівня. Ця різниця важлива тому, що GAAP вимагає розкриття додаткової інформації щодо активів та зобов'язань 3-го рівня. Чи належить актив до другого або третього рівня, залежить від вихідних даних оцінки та того, чи доступні ринкові дані для громадськості.
Необхідно звернути увагу на такі моменти:
- Чи підтримується вартість реальними ринковими угодами?
- Чи отримана ціна ззовні та чи доступна вона громадськості?
- Чи розподіляється оцінка через певні проміжки часу?
Якщо відповідь на будь-яке з цих питань негативна, вихідні дані можуть вважатися такими, що не спостерігаються і, як наслідок, 3-м рівнем в ієрархії справедливої вартості.