Абеноміка – це назва економічної політики Японії 2012-го року, коли до влади знову прийшов прем'єр-міністр Сіндзо Абе. Абеноміка полягала у збільшенні грошової маси країни, збільшенні державних витрат і проведенні реформ, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності японської економіки. The Economist описав цю програму як «поєднання рефляції, державних витрат і стратегії зростання, покликаної вивести економіку зі стану анабіозу, який охоплював її більше двох десятиліть».
Поняття абеноміки
Абеноміка відноситься до економічної політики конкретної людини, так само як Рейганоміка та Клінтономіка. Абеноміка презентувалася як спосіб вивести економіку Японії з періоду мінімального зростання та загальної дефляції.
Економічні проблеми Японії відносяться до 90-х років, також відомих як «втрачене десятиліття». Це був період помітної економічної стагнації в Японії після того, як у 1980-х роках луснула бульбашка на ринку нерухомості, а на початку 90-х – бульбашка цін на японські активи. В 1998-му році економіст Пол Кругман в статті «Японська пастка» заявив, що Японія може підвищити інфляційні очікування, взявши на себе зобов'язання проводити безвідповідальну грошово-кредитну політику протягом певного періоду часу, тим самим знизивши довгострокові відсоткові ставки та сприяючи витратам, необхідним для виходу з кризи та економічного застою. Японія прийняла нульову ставку всередині країни, процентні ставки при цьому залишилися на дуже низькому рівні. Це сприяло відновленню економіки (починаючи з 2005 року), але не зупинило дефляцію.
І в липні 2006 року Японія припинила політику нульових ставок (коли Абе прийшов до влади на перший термін).
Абеноміка та три стріли
Другий термін Абе розпочався у грудні 2012 року. Він приступив до реалізації свого плану «Абеноміка», покликаного підтримати економіку Японії. Програма Ейба складалася з трьох «стріл»:
- Друк додаткової валюти (від 60 до 70 трильйонів єн), щоб зробити більш привабливим японський експорт і викликати помірну інфляцію (приблизно 2%).
- Нові програми державних видатків для стимулювання попиту та споживання, досягнення профіциту бюджету у довгостроковій перспективі.
- Реформа різних нормативних актів, спрямована на підвищення конкурентоспроможності японської промисловості та заохочення вливання інвестицій у приватний сектор. Це включало реформу корпоративного управління, послаблення обмежень на найм іноземного персоналу в особливих економічних зонах, можливість для компаній звільняти неефективних працівників, лібералізацію сектора охорони здоров'я та вжиття заходів щодо надання допомоги вітчизняним та іноземним підприємцям.
Всі ці «стріли» були спрямовані на реструктуризацію комунальної, фармацевтичної промисловості та модернізацію сільськогосподарського сектора. Найважливішим, мабуть, було Транстихоокеанське партнерство (ТТП), описане економістом Йошизакі Тацухіко як «потенційна основа стратегії економічного відродження Абе».